Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі

Нещодавно я випадково зустріла свою дочку в магазині, а вона не захотіла зі мною розмовляти. Моя приятелька стала свідком цієї ситуації. Як мені соромно, що Таня мовчки розвернулася і пішла від мене. Хіба можна так поводитися з матір’ю?

З дочкою я не підтримую зв’язок вже 6 років. Це сталося після того, як вона взяла в кредит однокімнатну квартиру в новобудові. Вона розраховувала на те, що я допоможу його виплачувати, а коли почула відмову, то образилася.

Через те, що їй були необхідні гроші вона дуже багато працювала. Часу на особисте життя не вистачало, тому чоловіка вона так і не знайшла. У свої тридцять вона незаміжня.

Непросто Тетяні виплачувати кредит. Вона жертвує відпустками, гарним одягом, якісним взуттям і всім решту заради того, щоб вчасно закрити черговий внесок. Добре, що поки молода це не дуже позначається на її зовнішньому вигляді.

Якщо раніше дочка хотіла мати велику сім’ю, то зараз мріє про чоловіка і хоча б одну дитину. На жаль, на довгу декретну відпустку у неї немає часу.

Таня з дитинства спілкується з двоюрідною сестрою. На щастя, у мене з племінницею нормальні стосунки, тому вона розповідає мені про справи дочки. Решта родичів вважають, що я погана матір, бо відмовилася допомагати доньці.

Ми з сестрою десять років тому успадкували трикімнатну квартиру батьків. Вирішили продати її, розділити гроші навпіл і купити по окремій квартирі. У житлі старшої сестри живе донька, а я своє вирішила здавати в оренду. Це мій додатковий дохід, адже на одну пенсію не проживеш.

Добре, що старша сестра має чоловіка. Вдвох легше впоратися. А чого я одна варта? На роботу мене не візьмуть, а дочка зі мною не спілкується. Доводиться розраховувати на власні сили, бо допомагати більше нікому. 

А от у сестри ще є зять. Він і завезе куди потрібно, і зустріне, і допоможе. Від Тані навіть слова доброго не дочекаєшся, а що про поміч казати…

Та хіба можна так ставитися до матері, яка її виростила? Я завжди робила все для того, щоб вона жила в достатку. Вивчила її. Лише не віддала свою квартиру. Але хіба не зрозуміло, що це моя страховка на старість? Вона ще молода і зможе заробити на власний куточок самостійно.

Тоді ми й перестали розмовляти. Тетяна образилася і переїхала на орендоване житло, а потім на власне. І про це мені розповіла племінниця. Виходить, що дочці потрібна від матері лише вигода. Як зрозуміла, що нічого від мене не отримає, то перестала цікавитися, чи ще хоча б жива….

Каже Таня, що від родичів дізнається, якщо зі мною щось трапиться. Виховала дочку називається. Добре, що все ж не віддала їй квартиру, а то б залишилася не лише без дочки, але й без джерела доходу. 

А на чиєму ви боці в цій ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!