– Мені набридла твоя хвора мама! Або ми її здаємо в якийсь пансіон, або я подаю на розлучення!
Мій чоловік змушує мене доглядати за його хворою мамою. Свекруха в мене нормальна, нічого поганого мені не зробила, але витрачати все життя, щоб з нею возитись, я не збираюсь.
Світлана Іванівна завжди була сильною жінкою, аж доки в неї не стався мікроінсульт. Він підкосив її здоров’я, а інсульт, що стався через 8 місяців після того, остаточно довів її до лежачого стану.
У лікарні її привели до тями, стабілізували стан і сказали нам забирати її додому. Але ніхто не сказав, що з нею далі робити і скільки вона буде нерухомо лежати. Уже місяць я її годую, купаю, допомагаю сходити в туалет і постійно перевертаю. Зрозумійте мене, я ще молода, таке життя для мене — пекло!
Окрім свекрухи мені є чим займатись: моєму сину 4, він потребує постійної уваги. Багато часу я витрачаю на роботу, хоча і працюю дизайнером дистанційно. А ще мені хочеться виділяти декілька годин на день для себе: відпочивати, розважатись, отримувати від життя задоволення. А з цими турботами про хвору я перетворилась на втомлену, недоглянуту, нещасливу жінку…
І це все всього за місяць! А якщо таке буде продовжуватись кілька років? Цю проблему я вирішила серйозно обговорити з чоловіком, але його відповідь мене шокувала:
– Ти ж жінка, то ти і мусиш про неї піклуватись! А як ти хотіла? Щоб я цим займався? Я такого не вмію, не чоловіча це робота. А ще, тобі не здається, що ти зовсім перестала мені увагу приділяти?На цьому наша розмова й закінчилась. Але чоловік, мабуть, забув, хто і так тягне на собі всю нашу родину. Заробляю я добре: усі забаганки дітей, свої витрати, кредити, закупку продуктів, ремонт дому та автомобіля покриваю саме я зі своєї зарплати. Попри мій дуже пристойний заробіток, чоловік вважає цю роботу несерйозною. На його думку, я можу однією рукою його матір мити, а іншою брати нові проекти.
Я вже казала, що свекруха нічого поганого мені ніколи не зробила. Але і нічого хорошого вона мені не дала. З дитиною не сиділа ніколи, завжди обмежувалась нікому непотрібними порадами. Іноді могла мені дорікнути, що я не слухаю свого чоловіка. А найбільше вона любила розповідати, що в житті мені просто пощастило, тому тепер я просто гребу гроші ні за що.
У Світлани Іванівни, окрім мого сина, є ще й доросла внучка від доньки. Донька нещодавно померла.
Улюблена внучка Юля ніяк не втомиться тягти з бабусі гроші, які та дає зі своєї пенсії. А от тільки старій треба допомога, у Юлі одразу з’являється маса невідкладних справ: і хлопець, і навчання, і взагалі – чого це вона щось комусь повинна?
Сьогодні я не повернулась додому після прогулянки в парку. Зняла кімнату в готелі і відпочиваю від усього, що чекає мене вдома. Завтра туди я теж повертатись не планую. Заберу сина та буду виховувати його сама. Фінансово і морально я до цього готова. Але свекруху я доглядати не буду, навіть якщо доведеться розлучатись.
Що б робили ви в такій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!