6 Жовтня, 2022
Мама все життя змушувала мене допомагати сестрі та її сім’ї, але все змінилося коли я дізналася, що отримала у спадок величезний стан

Мама все життя змушувала мене допомагати сестрі та її сім’ї, але все змінилося коли я дізналася, що отримала у спадок величезний стан

Життя мене не любило. З дитинства мені не щастило. Спочатку батько покинув нас із мамою, коли я ще була маленькою. Ми жили бідно. Мама примудрялася за цих обставин допомагати сестрі. Не фінансово, звісно, у нас самих грошей не було, але всім іншим. Тітка народила трьох дітей від різних мужиків. Мама допомагала їй, проводила час із племінниками. Мама хотіла і мене залучити до цього процесу, але мені не хотілося. На щастя, я була вже повнолітня, вийшла заміж, народила дочку. Але й тут нещастя переслідувало мене. Чоловік помер в аварії, і ми з донькою залишилися самі, як ми з мамою свого часу. Мати продовжувала допомагати сестрі. Дочки тітки, як і мати, понароджували дітей, і мати поралася зараз із ними. Знову спробувала залучити мене, але я відмовилася. Ті аргументи, що я маю доньку і я ледве встигаю про неї піклуватися, були ігноровані. Для неї цей натовп родичів понад усе. І оскільки ми з мамою жили в одній квартирі, мені не було куди подітися. Минали роки.

Дочка виросла і почала поводитися невдячно. Я намагалася робити для неї все, іноді не встигала водити кудись, але годувала одягала нормально. Але цього було недостатньо. Вона мала високі вимоги, які я не завжди могла задовольнити. Тому вона влаштувала істерику. Чи бачите я їй життя зіпсувала, вона злидня, і все з моєї вини. Але якось і мені сонце посвітило. Мені покликали до нотаріуса. Виявилося, мій батько, той, який покинув нас із мамою в дитинстві, помер, і залишив мені велике майно. Він одружився вдруге. Дружина була багатою жінкою. Вони не мали дітей, і після її смерті все перейшло до батька. А батько, згадавши, що має дочку, вирішив заповісти все мені. Звичайно, на початку я була в шоці. Але треба було збиратися та все запланувати.

Якщо родичі дізналися б про мій новий статус, вони б не дали мені спокійно жити. Ось як я зробила. Купила собі будинок за кордоном, створювала рахунки, доньці купила квартиру в столиці, все ж таки моя дочка, не можу залишити її з цим зоопарком. Перед переїздом розповіла мамі, хто мені допоміг, і що я їду. Бачили б ви її подив. Навіть тоді вона думала про сестру та її сім’ю. Я обійняла її і пішла. А доньці обіцяла допомогти з грошима для навчання. Тільки після цього вона сама дбатиме про себе. Звеліла їй нікому не давати своїх координат. Нарешті, переїхала до нової країни, почала нове життя. У сорок п’ять років я вперше почала жити для себе.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *