19 Вересня, 2021
Коли приїхав із заробітків то до мене під’їхав дорогий автомобіль, з нього вийшла красива і шикарно одягнена мама. Я сів з нею в машину і запитав де мій тато. Мама відповіла, що тепер все змінилося, вона дуже багата, і ми тепер житимемо в котеджі. Мені було важко повірити в її розповідь…

Коли приїхав із заробітків то до мене під’їхав дорогий автомобіль, з нього вийшла красива і шикарно одягнена мама. Я сів з нею в машину і запитав де мій тато. Мама відповіла, що тепер все змінилося, вона дуже багата, і ми тепер житимемо в котеджі. Мені було важко повірити в її розповідь…

Матері десь було вісімнадцять років, коли вона познайомилася з моїм батьком. Він був старший за неї на п’ять років. Незабаром вони одружилися. Вирішивши не залежати від батьків, вони знімали кімнату в гуртожитку. Через 9 місяців після весілля, з’явився я. Мама вийшла заміж зовсім молодою і, зрозуміло, що освіти, крім середньої у неї не було. Батько до цього часу закінчив інститут і працював на заводі майстром. Мати сиділа в декреті, а батько заробляв гроші і як міг допомагав їй ростити мене. Вставав вночі, прав і гладив пелюшки, сидів зі мною, коли я хворів. Загалом робив все, що повинен робити справжній чоловік і батько. Коли мама вийшла з декретної відпустки, вона вступила до інституту, а мене віддали жити до бабусі, маминої мами. Інститут був в іншому місті, так, що маму я бачив дуже рідко, в основному коли вона приїжджала на канікули. Її приїзд був для мене просто святом. Тато як міг підтримував мене. Він забирав мене до себе на вихідні, грався зі мною, вчив кататися на велосипеді, він і відвів мене в перший клас.

Мама закінчила інститут, коли я був уже в другому класі. До цього часу татові вже дали на роботі квартиру, так що в нашому сімейному житті все було добре.

Треба сказати, що моя мама в юності була дуже красивою дівчиною. Струнка, русява з блакитними очима. Зрозуміло, що мій батько щиро покохав її. З роками її краса тільки розквітла і засяяла новими фарбами.

Після школи я вступив до інституту. Мені пощастило, після навчання мене відправили на роботу за кордон. Пару раз я бував удома. В аеропорту мене завжди зустрічали батько і моя мама.

І ось підійшов до кінця термін моєї роботи за кордоном. Літак здійснив посадку. Я не поспішаючи взяв сумку і вийшов з літака. Пройшов паспортний контроль, отримав багаж і став виглядати в натовпі своїх батьків. Схоже вони затримувалися, але я не засмутився і пішов на стоянку таксі. Коли я вже вийшов з будівлі аеропорту і прямував до стоянки мене окликнув знайомий голос. Я озирнувся і побачив, як з шикарного автомобіля вийшла моя мама і помахала мені рукою. Мама виглядала просто надзвичайно.

– Мамо, а де тато?

– Сідай в машину, синку. Стільки всього сталося. По дорозі все розповім.

Я сів на заднє сидіння, поруч з мамою. Водій повернувся і запитав маму:

– Куди їдемо, пані Валентино?

– Додому, –  відповіла мама, подивилася на мене й усміхнулась.

– Синку, вже пів року як я пішла від Дмитра. Я не хотіла тобі повідомляти про це, не хотіла тебе хвилювати. Мого теперішнього чоловіка звуть Андрій. Це моє перше і єдине кохання. Доля розлучила нас, але два роки тому ми знову зустрілися і вже не змогли розлучитися.

Видно було що вона хвилюється. Я не відразу зрозумів, що Дмитром вона називає мого батька. Але це було ще не все. Мама розповіла мені, що Дмитро, це не мій справжній батько. Насправді моїм батьком є Андрій. Він залишив маму, бо батьки його не хотіли, щоб він з нею одружувався. І моїй мамі довелося вийти заміж за Дмитра, що б у мене був хоч якийсь батько. Але всі ці роки вона кохала Андрія. Мама ще щось говорила, але я її вже погано чув. Я запитав, а де зараз мій батько Дмитро. Мама знизала плечима і припустила, що він удома, в нашій старій квартирі.

– А ми зараз куди їдемо? – запитав я.

– Додому, синку. Ми живемо за містом в котеджному селищі. Твій справжній батько, успішний бізнесмен. Скоро сам все побачиш.

Ми, нарешті, під’їхали до будинку. На порозі нас зустрічав вже не молодий, але дуже солідний чоловік. Як я зрозумів той самий Андрій.

– Андрію, це Олег, твій син.

– Ну привіт сину! – Андрій ступив до мене і простягнув руку.

– Добрий день! – відповів я.

– Проходь, це твій будинок! – він зобразив посмішку і зробив жест.

Я повернувся до мами.

– У мене ще справи, треба заїхати в офіс, доповісти про прибуття.

Тільки, коли я сів у таксі, до мене в повній мірі став доходити весь сенс подій. Мати прожила з батьком майже тридцять років. Ні сварок, ні скандалів, завжди все рівно. Мені завжди здавалося, що вони кохають один одного. Але варто було з’явитися цьому Андрію, як мати не вагаючись кинула батька і помчала до нього за своїм щастям. І мене тягне за собою. А колишній чоловік? Допоміг виростити чужу дитину, можеш бути вільний. Вона прийняла рішення, і я повинен звикнути до нового тата! “Батько той хто виростив”, я не раз чув цю фразу. Я уявив собі, що повинен був відчувати мій тато, коли кохана дружина кинула його заради іншого, та ще оголосила, що і син не його.

Я їхав на стару квартиру до свого батька. Мені було все одно – мій він батько чи ні. Я їхав до тата, якого завжди любив і люблю.

Двері я відкрив своїм ключем. У квартирі було тихо. Пройшовши в кімнату кинув на диван сумку. Нічого не змінилося. Все на своїх місцях, час ніби зупинився в дитинстві. Я обійшов кімнати, батька ніде не було. Може в магазин вийшов або на роботі. Рипнули вхідні двері. Я озирнувся і побачив сусідку. Вона повідомила, що тато в лікарні.

Лікарня була в двох кварталах від нашого будинку, тому я дійшов туди пішки. По дорозі я прикупив фрукти пакети кефіру і соку.

– Тату, привіт!

Батько повернув голову. Його очі здивовано розширилися.

– Привіт Олег, з приїздом. Ось тільки бачиш, пробач, що не зустрів.

– Гаразд, тату, не бери в голову. Я надовго приїхав. Буду тепер працювати на Батьківщині. Так що, ще поживемо! Коли тебе виписувати планують?

– Не знаю, Олеже, поки нічого не говорять.

Я звернув увагу, що звертається до мене він по імені і ні разу не назвав мене як раніше “синку”. Так, мамина робота.

– Видужуй тату, поїдемо дачу купувати, пам’ятаєш ти все хотів будиночок в селі.

Батько промовчав і відвів погляд. Я ще посидів з батьком, намагаючись говорити на різні теми. Потім попрощався і пішов шукати лікаря. Той мене заспокоїв, сказавши, що все буде добре.

Вийшовши з будівлі, я задумався. У мене з’явилася одна ідея. Треба зробити тест. Я негайно поїхав вирішувати це питання.

Чекаючи результати я не знаходив собі місця. Але коли я їх отримав, то мало не впав, моїм справжнім батьком був Дмитро. Радості моїй не було меж. Я відразу поспішив до тата у лікарню.

– Привіт тату як справи? Як почуваєшся?

– Дякую, Олеже, краще.

– Тату, а чому Олег, а не “синку”? Хіба щось змінилося в наших відносинах? Або ти став мене менше любити?

– Мама тобі хіба нічого не розповіла?

– Розповіла, я все знаю і про її нового чоловіка, і про сина.

Я протягну батькові висновок. Він довго читав, і я бачив, як затремтіли його руки. Потім подивився на мене. По його щоці котилася сльоза.

– Ну що, дачу купувати будемо? – посміхнувся я.

Я залишився жити з батьком. Матері я нічого не пояснював. Не бачив в цьому ніякого сенсу. Вона спочатку намагалася мене умовити переїхати до неї і її чоловіка. Але з часом заспокоїлась. Про тест я їй нічого не сказав, і вона жила впевнена, що моїм батьком є ​​її теперішній чоловік.

Минув час, я одружився на чудовій дівчині. Через рік у нас з’явився син. Ми назвали його в честь діда – Дмитро. Весь цей час я практично не спілкувався з матір’ю і категорично заборонив їй з’являтися у нас. Батько так і не одружився вдруге, хоча я періодично знайомив його з різними жінками. І ось настав час, коли його не стало. Через рік не стало і маминого чоловіка – Андрія. Мама жила в котеджі.

Одного разу я вирішив з сім’єю заїхати до матері. Мене зустріла доглянута красива жінка. Вона привіталася з нами і раптом завмерла як вкопана. Вона побачила Дмитра, свого онука. Здавалося, перед нею стояв її перший чоловік, тільки дуже молодий. Такий, яким він був в ті далекі роки, коли вона молода дівчина збиралася за нього заміж. Вона відразу ж все зрозуміла і гірко заплакала.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *