Коли я завагітніла у 19 років, рідна мати вигнала мене з дому, а батько дитини просто безслідно зник. Через декілька років він вирішив знову з’явитися у моєму житті

Мені було тільки 19 років, коли дізналася про вагітність. Не могла повірити, що це все відбувається саме зі мною! Щоразу ми були з хлопцем обережні, однак дві червоні смужки перевернули моє життя з ніг на голову.

Пам’ятаю, як у мене тремтіли руки. Від хвилювання почала плакати та присіла на холодну підлогу у ванній. Тоді прийшла моя мама й одразу все зрозуміла. Довго кричала та сердилася на мене, а її погляд я ніколи не забуду.

– Як ти змогла так вчинити! Це безвідповідально з твоєї сторони!

– Мамо, будь ласка, не сердься, я правда не знала, що так може вийти!

– Ти вже досить доросла дівчина, щоб самостійно розібратися з такою проблемою. Роби все, що завгодно, але я не хочу бачити у своєму будинку цю дитину! – сказала вона та грюкнула дверима. 

Тоді я зібралася та пішла до Ореста, мого хлопця. Ми зустрічалися понад 5 років. Сподівалася, що він підтримає, адже це його рідна дитина!

– Тетяно, я тебе кохаю та хочу бути тільки з тобою. Але зрозумій, що ми надто молоді для того, щоб стати батьками! Мені всього-на-всього 19 років, я ще навіть не закінчив навчання!

Я розуміла, що у такій ситуації потрібно сподіватися тільки на власні сили. Ніхто не хоче мені допомогти та якось зарадити, тому вирішила піти до лікаря. Можливо, що хоча б він мені щось порадить?

Тоді я здала всі необхідні аналізи та ми зробили навіть УЗД. Бачила на екрані невеличку чорну крапку розміром з горошок. 

– Щодо показників, то усе в нормі. Ти зараз на 8 тижні вагітності, відсутні негативні ознаки щодо розвитку. Однак, потрібно буде робити кесарів розтин. Та і малоймовірно, що згодом зможеш народити ще другу дитину. 

Я більше не зможу мати дітей? Невже це правда… Тепер навіть думати не можу про те, щоб зробити аборт, адже цей малюк – Божий дар для мене. Єдиний шанс стати матір’ю. Вирішила, що буду народжувати. Все одно, що думають інші. 

Почала шукати роботу, адже потрібно багато грошей на дитяче ліжечко, іграшки та одяг. Влаштувалася менеджером у цілодобове кафе, часто працювала у дві зміни. Коли моя мама дізналася про те, що я хочу залишити дитину, то дала мені тиждень часу, щоб з’їхати геть з рідної домівки. Я знайшла невелику однокімнатну квартиру з великим диваном, неподалік від роботи. Місця для мене та крихітки вистачить точно!

Я потоваришувала майже з усіма колегами, крім Дмитра. Він тут також тимчасово підпрацьовував та мріяв стати актором й зніматися у різних серіалах. Хлопець часто прискіпувався та робив зауваження, однак інші працівники часто захищали мене. Одного дня я настільки втомилася, що не мала сил навіть йти додому та заснула в офісі на кріслі. 

– Агов, що ти тут робиш?! – кричав Діма та штовхав мене, щоб я прокинулася. 

– Я просто заснула. Зараз піду геть, вибач. – поспіхом підіймаюся з крісла. 

– Почекай.Тобі треба відпочити, ти дуже багато працювала. Ходімо до мене додому.

Тоді я подумати не могла, що Діма виявиться таким приємним та ввічливим хлопцем. Приготував мені смачну вечерю та запропонував переночувати у нього. Відтоді, як я пішла з тому, ніхто так не турбувався про мене. До того вечора. 

А потім взагалі зізнався, що я йому дуже подобаюся і він хоче, щоб я стала його дівчиною. Вагітність його ніскілечки не злякала, тому ми почали жити разом. Всі 9 місяців Діма був поруч зі мною. Навіть коли я народжувала, він стояв у кабінеті й першим взяв на руку нашу донечку Ярославу. Тоді у мене з’явилася справжня родина, про яку я довго мріяла. 

Дмитро піклувався про нас та прийняв немовля як рідну доньку. Після того, як маленька навчилася ходити, то бігала за чоловіком та була його тінню. Часто називала його “тато”. Але коли дівчинці виповнилося 4 рочки, на порозі нашої квартири з’явився Орест.

– Будь ласка, послухай мене! Я вже давно закінчив навчання, знайшов хорошу роботу. Я хочу забрати тебе з донькою до себе додому, адже ми родина! 

Я не знала, що робити у такій ситуації. Адже бачила, що колишній хлопець дійсно шкодує про той вчинок та завжди передає якісь подарунки для донечки. Дмитро не хотів втручатися, мовляв, це моє рішення. Однак, я бачила, як він хвилюється та боїться втратити нас.

Одного вечора він пізно повернувся додому з незнайомою дівчиною.

– Дмитре, що це означає? Я тебе не розумію… 

– Це мій будинок і я тут роблю те, що сам вважаю за потрібне! А якщо тобі щось не подобається – то йди геть разом зі своєю дитиною!

Тоді я довго плакала та не хотіла бачити хлопця. Швидко зібрала свої та Ярослави речі та переїхала на орендовану квартиру. Навіть звільнилася з роботи, щоб не перетинатися з ним. Можливо, що варто все-таки повернутися до Ореста? 

Декілька днів тому я гуляла з донечкою у парку. Вирішила зайти у магазин та купити деякі продукти нам на вечерю. Біля стенда випадково зустріла саме ту дівчину, з якою тоді прийшов Діма

– Привіт. Я хочу з тобою поговорити. Декілька днів тебе шукала..

– Мені нема про що з тобою говорити!

– Будь ласка, вислухай мене. Я розумію, що ти дуже ображена на нього. Але між нами тоді нічого не було, клянуся! Я бачу, як він сумує за тобою та донечкою! Будь ласка, повернися до нього. Адже Діма тебе так щиро кохає, я знаю. Це видно! 

Не знаю чому, але я повірила у слова незнайомки. Викликала таксі та поїхала до Дмитра додому. 

– Я тебе кохаю. Розумію, що неправильно вчинила, що втекла від тебе, але я хочу…

Тоді я навіть до кінця не розповіла всю ту промову, яку подумки складала у голові, поки їхала до нього. Дмитро міцно мене обійняв та ми почали цілуватися на порозі. Тепер я знала, що хочу бути поряд з ним до кінця свого життя. Сказала Оресту, що ніж нами нічого не може бути та заблокувала його номер. Звісно, що він має право бачитися з донькою. 

Всі ці 9 місяців зі мною був поруч Дмитро. Коли Ярослава робила перші кроки, то він тримав її за руки. Перше слово – тато. А де був Орест? 

Нещодавно ми одружилися. Тепер живемо як справжня сім’я. Я дякую Богові за такий подарунок та щодня молюся за наше щастя. 

На вашу думку, дівчина правильно вчинила? А чи змогли б ви дати Орестові другий шанс? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!