Ікона «Стрітення Господнє»: у вас є особливий шанс попросити про все, що хвилює
Свято Стрітення Господнього, коли Пресвята Діва принесла в храм немовля на 40 день після народження, – одне з головних свят в православному світі. Це ключова подія перевернула хід історії всього людства. Доленосна зустріч немовляти Ісуса і Богоприємця Симеона дає нам ще один привід пізнати силу і могутність Отця Небесного.
Сенс ікони «Стрітення Господнє»
На іконі «Стрітення Господнє» зображені п’ять чоловік. Центральне положення займає Богородиця, яка передає свого сина Симеону. Він відноситься до Немовляті як до великої святині і дуже обережно торкається. Джерело
Позаду зображені чоловік Діви Марії Йосип, що стоїть за її спиною, і пророчиця Анна, яка знаходиться позаду Симеона. Зображення на іконі розділене на дві частини, що позначають Новий і Старий Заповіти. Ісус посередині з’єднує обидві частини.
Йосип, чоловік Марії, є хранителем нового і при цьому належить старому. Його завдання – оберігати Діву Марію і її Дитину. Він склав руки і вказує на ключову фігуру, свою дружину. Художник майстерно вписав його фігуру, як би виводячи за край полотна, і при цьому дав зрозуміти, в який бік слід рухатися, розглядаючи ікону.
Богородиця зображена в смиренному поклонінні з закритими руками – вона тільки що передала свою святу ношу старцю. Її жест повторюється і Семеоном. Тричі повторений, він засвідчує факт принесення і прийняття святині – Ісуса Христа, розкриваючи головний зміст написаного: мати пов’язана з їх пророцтвом і покірно слухає слова, зміст яких зрозумілий кожному.
Пристрасті по Ісусу Христу розгоряться неабиякі, і мати перша пocтpaждає, бажаючи пом’якшити злі серця. Симеон схиляється перед Нею, визнаючи велич Господа і святість жінки, яка непоpoчно зaчaла.
Фігури старця і пророчиці Анни практично зливаються з фоном і виглядають непевними. Марія, чоловік її й немовля, навпаки, написані чітко. Художник підкреслив зміну епох і майстерно показав нам, що майбутнє перших зумовлено пророцтвом, і їм судилося покинути грішний світ і піднестися на небеса.
Кольорове рішення написаної ікони також привертає до себе увагу. Вона немов розділена на рівні частини, кожна з яких має особливий сенс. Нижній трикутник написаний темними тонами, різкими контрастами.
Це говорить про те, що він втілює земний світ. Верхній трикутник написаний світлими фарбами, ніби говорять про те, що Симеону і Анні належить покинути Землю, залишаючи на ній Ісуса з матір’ю. Останніми словами старця було пророцтво, що закінчує його довге праведне життя:
«Нині відпускаєш Ти раба свого, Владико, по слову своєму»
Сама ікона виглядає дуже святково, з переважанням яскравих кольорів. Червоний підкреслює торжество і важливість доленосної зустрічі, а золоті відтінки і кольори охри дають зрозуміти, що композиція, написана рукою майстра, прагне до світла і відображає Небесне Царство, в яке потраплять незабаром праведні Симеон і Анна.