Дівчина вnусmuла до себе ночувати сmарого, якого вurнали з готелю – всі вмить зомлілu, коли дізналися, хто він насправді …

Оля якраз віддала ключі новим мешканцям готелю та оформила замовлення. Вона працювала адміністратором у розкішному готелі, де оплата за ніч могла складати декілька тисяч гривень. Тут часто відпочивали заможні клієнти – директори великих фірм, актори та зірки. Великий шкіряний диван на рецепції, люстра з коштовним камінням та акваріум з екзотичними рибками. 

Раптом дівчина побачила старенького дідуся, який стояв біля входу. Він був одягнений у тонку курточку, подерті джинси та шапку. Помітила, що його взуття вже зношене ледь не до дірок. 

– Доброго дня. У вас є вільний номер для мене? Я приїхав здалеку та дуже втомився з дороги – промовив чоловік. 

– Вибачте, але ми не обслуговуємо таких клієнтів – скривилася дівчина та удала, що дуже зайнята. 

– Але ж я бачу, що заді вас є багато ключів від номерів. Чому ви не можете мені допомогти? 

– Якщо ж ви зараз не покинете наш готель, я викличу охорону!

На галас підійшов молодший менеджер Андрій разом з покоївкою Галиною.

– Ходять всякі голодранці брудні, а я потім повинна тут все прибирати за ними – пробурмотіла жінка.

– Андрію, будь ласка, проведи цього чоловіка геть! Але не через головний вихід. Не вистачало, щоб наші любі гості побачили такого безхатька! Викинь його геть через чорний вхід для персоналу!

Менеджер взяв дідуся за руку та поволок до дверей. Галя з Олею почали тихо хихотіти зі старенького. 

– Зупинися! Що ти робиш, він же старший та безпомічний!  – крикнула офіціантка Леся. Вона помітила, як Андрій тягнув за рукав куртки чоловіка та відчиняв двері. 

– А ти не заважай мені! Краще слідкуй за своїми обов’язками!

– Облиш старенького. Хіба ти не бачиш, що йому боляче! 

– Ну і молодь пішла! Я все про тебе розповім нашому директору, отримаєш на горіхи від нього!

Леся підійшла до дідуся:

– З вами все гаразд? Давайте я вам допоможу.

Дівчина провела дідуся до підсобки, де персонал залишав свої речі. Накрила його пледом та принесла гарячий чай, щоб він зігрівся. 

– Через декілька хвилин у мене закінчиться зміна. Будь ласка, почекайте мене ось тут, я прийду та разом подумаємо, що робити далі.

– Дякую, дівчинко. Ти єдина, хто не відвернувся від мене у стінах цього готелю.

Леся дочекалася, поки всі колеги поїдуть додому. Вивела старенького за руку, щоб ніхто не бачив. Не вистачало ще під кінець робочого дня посваритися з керівництвом. Повільним кроком вони дійшли до автобусної зупинки. 

– Ось, сідайте на лавочку. Візьміть мій шарфик, щоб не замерзли!

– Дякую, ти просто моя рятівниця! Я приїхав сюди з іншого міста. Хтось викрав у мене всі гроші, які були у кишені. Сподівався, що хоча б мені дозволять переночувати одну ніч у готелі. Я не претендую на розкішний номер. Добре, що ти мене теплим чаєм пригостила. 

– Ви можете переночувати у мене. Я постелю вам на кухні.

Леся проживала зі своїм чоловіком у невеликій однокімнатній квартирі на околиці міста. У родині працювала тільки вона, адже нещодавно з Василем на роботі трапився нещасний випадок. Він ремонтував машину на сервісі, але все трапилося так швидко… Тому тепер він вдома пересувається на інвалідному візку. Тільки жінка не втрачає віри у те, що Вася знову зможе ходити. 

– Васю, це дідусь Микола. Він у нас переночує одну ніч. Просто його вигнали з нашого готелю. Мені шкода зараз ось так залишити старенького на дворі, адже там так холодно. 

– Гаразд. Приємно познайомитися, я Василь. Хутчіше роздягайтеся та йдіть на кухню, вечеря вже на столі. 

Дідусь весь вечір спостерігав за молодою парою. Дійсно, квартира маленька, вже й давно пасувало ремонт зробити. На столі – пісні макарони та овочі. Але не дивлячись на це, вони дійсно щасливі разом. Дали новий одяг та набрали теплу ванну – нехай дідусь помиється та відпочине. Постелили на кухні, накрили великим коциком. 

Наступного дня пан Микола звернувся до Леся з дуже дивним проханням:

– Відвези мене до свого готелю. У мене там є незакінчена справа. 

Дівчина здивувалася, намагалася навіть відмовити його, але все-таки разом поїхали на роботу. На рецепції стояла Оля та заповнювала якісь документи:

– Ти що коїш? Зараз має приїхати наш директор з власником мережі, а ти цього старого безхатька назад привела? Хочеш, щоб нас всіх звільнили?! – почала кричати жінка. 

– Хіба що звільнять тільки вас, а Лесю залишать – сказав старенький. 

Виявилося, що пан Микола був власником цілої мережі! Таким чином він вирішив перевірити сервіс з готелі та переконатися, що його персонал ввічливий зі всіма відвідувачами. 

Не хотів слухати жодних виправдань від Олі, Андрія та Галини. Того ж дня всіх звільнив. 

– Лесю, ти єдина дівчина, яка могла тоді захистити мене. Я переконався, що ти хороша людина та маєш добре серце. Тому пропоную тобі підвищення – будеш моїм заступником у цьому готелі. Навіть не хочу чути жодного слова, адже не відмовляйся від такої пропозиції!

Ось так одна зустріч перевернула життя дівчини. Однак, на цьому сюрпризи не закінчувалися. Пан Микола оплатив Василю лікування та курс реабілітації, так що тепер чоловік знову міг ходити! Подружжя разом керували готелем. 

Згодом Леся народила первістка.

– Ми його назвали Миколкою. Будете його хресним батьком? – запитала дівчина у дідуся.

Тепер вони ледь не щовихідних приїжджали у гості. Пан Микола няньчив хлопчика. А невдовзі подарував родині велику трикімнатну квартиру у центрі міста. Мовляв, так хоче віддячити та той вечір, коли Леся допомогла йому. Та ніколи не забуде її добрий вчинок.

А ви вірите, що наші вчинки повертаються бумерангом? Чи допомагаєте ви бідним людям? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!