Невістка не пустила мене на поріг квартири! І ще й мала совість грішми дорікати та cкнaрою обізвала!

Моя невістка категорично проти, аби я приїздила в гості. А все через те, що я не давала їм гроші на квартиру! 

Я не живу багато, працюю медсестрою та паралельно ще залишаюся на нічні зміни, аби мати додаткові гроші. Але у мене є однокімнатна квартира на Левандівці, яку я здаю в оренду. Тому ще один додатковий дохід маю, зараз там живе молода пара. 

Невістка чомусь думала, що я цю квартиру їм просто так віддам.

Ще й ключі на блюдечку принесу та профінансую ремонт. Але я була категорично проти. Звісно, якби мій син тримав язика за зубами та не ляпнув, що у мене є ще одне житло – у нас з Іванкою були б гарні стосунки. 

– Чому ви не хочете нам віддати ту квартиру? Саша ваш єдиний син! – дорікає Іванка. 

Ну але якщо я віддам квартиру на Левандівці Сашкові, то сама залишуся без грошей. А як цю зиму проживу? А як на пенсії далі житиму?

Словом, ця квартира нас з невісткою дуже пересварила.

Вона почала дорікати, що мені взагалі байдуже на рідного сина, що я люблю тільки гроші. Майже рік ми так чубилися, як дві курки. Ще й мама Іванки, пані Олена почала носа пхати у наші справи. Я не розумію, а їй яке взагалі діло до моєї квартири? Не вона власниця, а я!

Отож, я знала, що син з невісткою довго збирали на квартиру. І нарешті купили, у серпні закінчили ремонт. Правда, чомусь на новосілля не кликали, хоча я бачила фото у Фейсбуці Іванки. Таке застілля влаштували, приїхала її мама та ще сестра. Ну а про мене забули! 

Я вирішила сама себе запросити. Знала адресу, а в консьєржа була не важко вивідати, де живе Олександр та Іванна Пастух. Підіймаюся на 9 поверх та стукаю у двері, тримаю тортик.

– А ви чого сюди прийшли? – з порогу кидає на мене лютий погляд Іванка. 

– У гості. Я ж вам не чужа людина!

– Чомусь ви про це не згадували, коли ми просили віддати квартиру. 

– Ну хоча б запроси всередину. 

– Ні. Ви нам навіть ні копійки не дали на це житло. Саша зараз збирається їхати в Німеччину, аби гроші віддати. Моїй мамі, наприклад, не було шкода нам дати 8 тисяч доларів на ремонт. А вона живе сама в однокімнатній квартирі! От її я з радістю запрошу завтра. 

Я хотіла розмастити торт по нахабній пиці Іванки, але стрималася.

Поїхала додому, але вирішила зателефонувати синові. Може, йому вдасться трохи врозуміти свою прокажену жінку.

– Мамо, Іванка все тобі правильно сказала. Пані Олена нам позичила чималу суму на ремонт. Якби не вона, то ми б досі жили на орендованій квартирі. Чому тобі те житло на Левандівці таке важливе? Ми б самі там ремонт зробили. Але ні, ти була категорично проти. То чому ми повинні тебе запрошувати до квартири, у яку ти нічого не вклала? – і кинув слухавку.

Ось так одна квартира пересварила мене з сином та невісткою. Тепер у мене складається враження, що я взагалі їм була потрібна тільки через житло. А тепер самі собі квартиру купили та тішаться, а мене не згадують!