Смерека

Тут цікаво

Uncategorized

Для кого виставляєте ці ваші трапези і задоволені обличчя?! Для хлопців, які сух.пайки їдять в окопах?

Нудить вже від вашого “чаювання і ваших кафешок”… Їжте свої делікатеси, фотографуйте на айфони, що ви там їли на вечерю, чи на сніданок, облизуйте тарелі….життя продовжується, робіть що хочете, але не на камеру телефона.  

“Ну коли вже там той контрнаступ? Коли перемога?”

“Пляжний сезон скоро!”

“Веселимося, бо не боїмося!”

Чесно, від цього починає падати планка і важко підібрати слова без матів. Вам що це, мультик якийсь? Красивий серіал, відеогра? Ви хоч розумієте, скільки втрат, сліз, крові і поту стоятиме за оцим самим контрнаступом? Ви хоч приблизно знаєте, що зараз відбувається на фронті? Як військові стоять за кожний квартал, вулицю, будинок, окоп — до останнього, зубами?!

Які втрати? І так, ми втрачаємо. І людей, і території. За цим всім грайливим настроєм в ящику і соцмережах — зовсім інший сценарій. Це не про зраду. Це про реальність та повагу до того, що робить піхота, десант, ДПС, поліція, НГУ, ССО, ГУР і т.д…

“Коли вже той контрнаступ”? А що ви робите для цього? 2-3% населення країни воює, ще 10% (дай Боже) – допомагає і волонтерить. Решта що? Або звалили, або забили. Війни нема, вона десь там далеко.

Ми живемо в різних світах. У нас — фронт, постійні обстріли, болото, втрати друзів виснаження, поранення, контузії і знову в бій. У наших рідних — безсоння, сльози, нерви, переживання. В нас — вижити, знищити ворога, врятувати країну і допомогти. У вас — все чудово. Далі ср*тесь між собою, далі роз’єднані..

В Києві вже події річної давності забули наглухо. 

На заході країни на місцях взагалі окрім виборів та політичних інтриг ні про що більше не думають. Наклепи, оббріхування, образи, вигадки, зради — все йде в рух. Яка війна, який фронт… Тут свої “бої” – владу поділити, землю, коментарі під анонімними обліковими записами написати й ще й військових оббрехати, що не так воюють.

Особи чоловічої статі тікають від повісток, прикриваючись вигаданими болячками, сім’ями, депутатськими мандатами..Знали б ви, як презирливо і дріб’язково виглядають оті ваші інтрижки та потуги.

Нестерпно чути від тих, хто про війну знає лише з ящика, всі ці слова про перемогу і наступ — нестерпною є інтонація і те, що за нею. Бо коли все ж ту перемогу військо здобуде, ви не згадаєте тих, хто зробив найважче — зупинив і втримав ворога, щоб нові свіжі бригади сформувались і натренувались. Ви не згадаєте простого піхотинця, танкіста, десантника, який гинув в посадці чи якісь тричі спаленій будівлі, тримаючи свою зону до останнього.

Така природа більшості… На жаль, і я не знаю, що має ще статись, щоб це змінилось. Як завжди, вдячний тим, хто стоїть на фронті та тим, хто допомагає, хто підтримує. Ви і є Українці, Ви і є нація.

Пишу це, аби наш народ нарешті згуртувався і був єдиним цілим.

Автор: ОРЕСТ КАРАКЕВИЧ

Напишіть нам в коментарях у Facebook!