– Скільки можна нас об’їдати? Вам не соромно? – невістка влаштувала мені скандал через те, що син поділився продуктами

Цьогоріч мені виповнилося 60 років. На пенсію вийшла раніше, стомилася від роботи. Нараховують мені щомісяця 8 тис. гривень, адже все життя мала досить солідну посаду. Чоловік покійний начальником був. Ми завжди гарно жили. А тепер грошей мені не вистачає. 

Я звикла гарно вдягатися, а зараз знаєте, яке все дороге. Ще й до перукаря раз на місяць ходжу, на манікюр, ліки додалися. А половина пенсії на комунальні послуги йде. Тож доводиться просити в сина по допомогу. Врешті ми йому все найкраще з чоловіком давали. Усе він мав – одяг, гарну освіту. Мусить віддавати борги матері. 

Та невістці моїх не до вподоби, що її чоловік щомісяця мені гроші дає. Стверджує, що вони ледве кінці з кінцями зводять. Так, в них двоє дітей, ходять на різноманітні гуртки, все оплачувати треба, але ж вони працюють обидвоє.

Часом я приходжу до молодих на вечерю. Син запрошує, а мені зручно, що готувати не треба. Потім він ще й додому щось дає. Невістка в мене ґаздовита, завжди в них в морозилці домашні напівфабрикати є. Я вважала, що їм не важко трохи поділитися.

Та одного син привіз мені заморожену лазанью та котлети. Залишив ще й грошей. А на вечір у квартиру залетіла невістка:

 – Ви знаєте, що ту лазанью я на свято готувала? Скільки можна нас об’їдати? Вам не соромно! Увесь день без діла сидите. Могли б самі щось готувати й нас пригощати, а ви в онуків забираєте! Хіба це нормально!

 – Ти ж знаєш, я на пенсії, мені важко. Хіба діти не мають батькам допомагати?

 – Мають, коли ті не нахабні вщент. Моя мама отримує три тисячі на місяць, а щотижня нам вечерю готує, постійно дітям смаколики передає. Ви ж лише забираєте!

Вона забрала лазанью і пішла. Так мені прикро було. Оце знайшов син відьму. Від такої тікати треба! Я зателефонувала синові та сказала, щоб кидав таку жінку, зіпсує йому життя.

Наступного дня син приїхав до мене з речами. З дружиною він посварився. Вона його не розуміє. От і залишиться одна з дітьми. Думає, що з таким характером вона комусь потрібна. А нам с сином добре буде. Щоправда, він постійно їсти хоче. Але нічого, можна в супермаркеті готове купувати. Так краще буде. Хіба ні? Як вважаєте, я права?