– Ти можеш віддати мені гроші? Сама знаєш, що наш будинок у Харкові зруйновано, – бідкалася сестра у слухавку.

Мені 26 років. З березня 2022 живу та працюю в Італії. Думаю, не треба пояснювати, як я опинилася закордоном. До того жила у чудовому місті Харків, орендувала квартиру з подругою. У мене є ще старша сестра, Ірина. Їй 35. 

До війни вона з чоловіком купила будиночок за містом у Харкові. Адже як родині з трьома дітками тіснитися у двокімнатній квартирі? Загалом, вони досить довго збирали гроші. Навіть взяли два кредити, аби збудувати своє житло. У грудні 2021 року нарешті святкували новосілля. Велика територія, поставили качелі та пісочницю для діток, тераса з магналом та ще добудували гараж для машини. 

Однак, у лютому, коли почалася війна, вони втекли до Івано-Франківська, там жили якісь родичі по лінії чоловіка. А я поїхала закордон, адже страшно було залишатися у Харкові. Ви ж читали новини, що постійно були обстріли, багато квартир зруйнувалися через ракети. У Італії працювала моя подруга з університету, вона допомогла мені знайти роботу в кафе та пустила до себе жити безкоштовно. Але коли я назбирала пару євриків, то сама переїхала в однокімнатну квартиру та знайшла кращу роботу.

Тут я вже більше року. За стільки місяців назбирала дуже пристойну суму і хотіла купити квартиру у Львові, там безпечніше. І загалом місто дуже подобається. Планувала десь у червні чи липні повертатися в Україну, займатися ремонтом. Вже вибрала собі підходящий район, порівняла ціни, телефонувала до рієлторів. Адже мені 26, хочу вже мати свій дах над головою, а не працювати на чужині. 

Але 2 тижні тому до мене зателефонувала сестра. Вона знала про мої плани щодо квартири:

– Ти б не могла мені ті гроші віддати? Ми хочемо знову повернутися у Харків, бо Івано-Франківськ не дуже подобається. Сама знаєш, що у будинок влучив снаряд і там нічого живого не залишилося. Плануємо зробити ремонт, але грошей не вистачає. Я не хочу знову у кредит залізати. 

І мало того, цю ідею підтримали мої батьки та бабуся. Щодня, як я телефоную до рідних у Скайп, то чую тільки одне запитання “коли ти Ірині гроші привезеш?”.

З одного боку, я чудово розумію сестру. Зараз на відбудову будинку підуть шалені кошти, адже долар підріс. І дуже ризиковано брати кредит, бо не знати, чи вони зможуть все виплатити. 

Але тоді я залишуся без даху над головою. Мені не дуже подобається доглядати за старою сеньйорою, всюди прибирати, готувати їсти. Тут я перетворилася на справжню Попелюшку. І ці гроші я потом заробляла на свою мрію. Тим паче, що не знати, чи сестра потім зможе повернути цей борг. І чи взагалі захоче повертати. 

Я вже все вибрала, навіть меблі почала замовляти у нову квартиру. І тут такий облом від Ірини. Ще й родичі зі всіх сторін насідають. 

Не знаю, що робити далі. Так, сестру шкода. Але тоді я повинна знову батрачти в Італії на квартиру. Як мені бути?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!