Я покохала чоловіка сестри. Піддалась спокусі і тепер можу його забути

Коли бабця померла, залишила нам з сестрою Мартою свій будинок. Він і раніше був розрахований на дві сім’ї, тож ми його легко поділили. Так раділи, що поруч завжди будемо. Ми ж змалку нерозлучні, найближча вона мені подруга.

Згодом Марта почала зустрічатися з Андрієм, хлопець гарний, статний. А я зустріла свого Миколу. Завагітніла і ми побралися. Та чоловік мій виявився не таким вже й добрим. Поводився зі мною погано, міг вдарити на очах у дитини. Тож всього за два роки я його вигнала.

Важко було одній з малою дитиною залишитися. Часом від розпачу просто плакала. Марта завжди приходила, допомагала, втішала мене. Вони з Андрієм вже оселились по сусідству, та Бог їм діточок не давав. Тож охоче бавились з моїм Сергійком.

Дуже ми усі були близькі. Андрій завжди допомагав мені з ремонтом, лагодив, якщо щось потрібно. 

“Як пощастило сестрі! Чому ж мені такий чоловік не дістався?” – потайки думала я.

Одного разу Марта поїхала на обстеження до обласного центру. Попросила, щоб я годувала Андрія, цих кілька днів. Я була лише рада якось йому віддячити. Він приходив їсти та ми довго говорили.

Одного вечора вирішили випити вина, просто, щоб відпочити. І так розговорилися. Він скаржився, що дуже дітей хоче, мріє про синочка, як у мене. Я згадала свій невдалий шлюб і почала плакати. Андрій обійняв мене, щоб заспокоїти, а я не втрималась і поцілувала його.

Пристрасть взяла верх. Тієї ночі залишився Андрій в мене. Як і наступної. А коли приїхала Марта ми вдавали, що нічого не сталося. Та я не могла забути такого чоловіка. Закохалася, наче дівчисько. 

Нещодавно він прийшов до мене вночі, а я не змогла його вигнати. І поки сестра спала вдома – Андрій був зі мною зовсім поруч. Це мене засмучувало, адже сестру свою я люблю.

Але, якщо чесно, я не розумію, чому одним так щастить з чоловіками, а іншим – ні. Крім того, я б могла народити Андрієві дитину, а сестра не може. Хіба це справедливо?

Я не знаю, що робити. Андрій ніколи не наважиться покинути дружину. Але я б могла їй чесно все розказати. А що як вона все зрозуміє? Вона ж хоче мені щастя! Як вчинити?