Я хотіла зробити синові та невістці подарунок. А так вийшло, що ми пересварилися і вже добрих 4 роки точно не говоримо!

Як кожна любляча матуся, свого часу я поїхала в Чехію на заробітки. У Львові залишилася моя мама, і вона доглядала за дітками – старшим Данилом та молодшою Діанкою. Щомісяця я старалася вислати їм гостинці, продукти, якийсь одяг та іграшки. І, звісно, гроші. Моя покійна матуся все складала на рахунок у банку. 

Коли приїздила в Україну, то старалася максимально весь час приділяти дітям. Ми відпочивали в Одесі та Криму, їздили у Буковель. Данилові купила омріяний велосипед, а Діанці гарний ляльковий будиночок. 

Ну а коли вже діти підросли, то оплачувала їм навчання в університетах, давала на кишенькові витрати. 

Першою заміж вийшла Діанка. Вона зустрічалася зі своїм одногрупником 4 роки, потім розписалися. І я на весілля подарувала їм квартиру. Однак, була умова – район обираю я та за документами все належить мені. Ну просто отак мені спокійніше. Ні Діана, ні зять не були проти. Я ще й привезла їм у квартиру кухонну техніку, дивани та крісла. 

А от Данилові наче було пороблено. Знайшов собі якусь мантелепу Христину. У дівчини 9 класів освіти, ПТУ, працює перукарем в невеликому салоні. Певно, вона його причарувала, бо син через те кохання геть голову втратив. Після 3 місяці стосунків взяв і зробив їй пропозицію. Хоча що я, що Діана просили його зачекати, трохи відкласти питання з весіллям. 

Однак, він нікого не послухав. І от я вирішила також подарувати молодятам житло. Купила квартиру на 2 кімнати у новобудові, район Стрийської. Але Христина такого щедрого подарунка не оцінила:

– А чому ви нам гроші не дали самі на квартиру? І за нас все вибираєте?

– Ну слухай, це ж я в Чехію працюю і ті гроші заробляю.

– Звикли командувати всіма. Могли б з нами порадитися. Мій той район взагалі не подобається. Я взагалі хотіла будинок у Сокільниках! 

Через квартиру я сильно посварилася. Житло я все-таки купила, зробила ремонт і почала здавати в оренду молодій родині. Ну якщо Данило та Христина такі гонорові, то я не буду впрошувати їх прийняти квартиру. 

Діти рік самі кочували з одної квартири на іншу. І їм не вистачало навіть на однокімнатну в старій панельці. Христина так намовила Данила проти мене, що вони не приходили у гості принципово, коли я там була. Син телефонував хіба на якісь великі свята і те, аби поговорити 1 хвилину. 

Місяць тому я вирішила остаточно повернутися додому. Час вже онуків няньчити, а не гнути спину на тому заводі. Тим паче, мала дохід з орендованої квартири та ще пару тисяч євриків на “чорний день”. 

І я вирішила знову помиритися з Данилом та Христиною. Взяла сувеніри та гостинці з Праги, купила ще смачне шампанське, поїхала до них. Діти жили аж на Левандівці у старенькій кімнатці. У них аж вікна трусилися, бо біля під’їзду одразу розташована залізнична колія. Сусіди такі люди, наче тільки що з зони вийшли. Мені аж було лячно підійматися по сходах. 

Переступивши через гордість та забувши всі образи, я постукала у двері. Мені відчинила Христина:

– Вітаю, а я до вас у гості.

– Ми вас не запрошували. Чого припалися?

– Поговорити. Ми ж стільки років не бачилися. Та і ти моя невістка, а не чужа людина. 

– Знаєте, я з вами буду говорити тільки тоді, коли побачу гроші на столі нам на квартиру. А так у мене нема бажання з вами взагалі бачитися. До побачення! 

Христина так гучно закрила двері, що мені аж на голову штукатурка посипалася. Ледь стрималася, аби не заплакати.

От не знаю, що мені робити з Данилом. То ж мій рідний син, я його люблю та хочу далі бачитися. Але він попав під каблук жінки. Ще й так нахабно шантажує мене тими грішми через квартиру. 

Як мені бути? Може, варто поступитися Христині та дати їм ті нещасні гроші? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!