Думала свата обдурити: просила, щоб записав квартиру на сина та невістку, а гроші би потім віддали. Він погодився, але…

Ми з сином і чоловіком все життя прожили в однокімнатній квартирі. Я і Роман звичайні робітники, зарплати у нас середні. Коли син підростав ми розуміли, що треба думати про окреме житло для нього, бо на невістку і дітей місця тут не було.

Після школи син вирішив їхати на заробітки, тож вдома його майже не бувало. Тим часом ми стали відкладати гроші на квартиру.

На заводі, де син працював роками сталася поломка, він травмувався і повернувся додому. Сказав, що з нього досить, буде тут щось шукати. І знайшов своє кохання – Аню з багатої родини.

Спершу молоді зустрічалися, тоді почали жити на орендованій квартирі. Та коли дівчина завагітніла, то син одразу їй освідчився, почалась організація весілля, яке син оплатив сам.

Після весілля сват почав говорити, що купить для дочки квартиру. Ми зі своєї сторони розуміли, що син не буде почуватися у тому домі господарем і сказали, що готові теж докласти грошей, але щоб вони обоє були власниками. 

Та коли сват озвучив ціну я мало не впала! У нас була тільки п’ята частина від суми, ми розгубилися…

– А давайте ви квартиру напишете на обох, а гроші ми будемо повертати поступово? – запропонувала я свату і він погодився.

Пізніше я думала, що він забуде про це, ми ж тепер рідня!

Невістка запросила нас на новосілля! Я була щиро здивована розміром кімнат та меблями, які там стояли. Все таке гарненьке, новеньке і затишне! Ніби з каталогу. Щоб невістка не втомлювалась на кухні сват замовив їжу з ресторану. 

Ми тоді гарно поїли, а потім я попросила показати мені документи на квартиру.

– Тримайте! – принесла мені теку невістка.

Та читаючи рядки, я зрозуміла, що власницею є лише невістка.

– А що це таке? Ми ж ніби домовлялися? – кажу я сердито до свата.

– Домовлялися! Але я вашої п’ятої частини так і не побачив! Тому квартира буде на Лесю, а коли ви назбираєте гроші, то я перероблю документи! Навіть не сумнівайтесь! – усміхнувся той, а сваха чемно підтакнула.

Не вийшло, як я хотіла! Ми так до кінця життя ті гроші збирати будемо! А може син якось сам впорається? Що скажете? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!