Брат до нас приїхав, і не сам, а з дружиною і донькою. Я здивувалася, але прийняла гостей найкращим чином – стіл гарний накрила, стала пригощати. І тут, прямо за столом, Ніна запитала маму, коли вона перепише будинок на її чоловіка.

З моїм братом Богданом ми завжди були чужими людьми, і це сам він так захотів.

Богдан рано з дому поїхав, одружився, і зовсім про нас з мамою забув.

Дружина його з нами родичатися теж не мала бажання, в селі у нас Ніна була всього один раз.

Спочатку я робила спроби з ними бути ближчою, адже брата свого я дуже любила, та побачивши їхнє холодне ставлення до мене, я зрозуміла, що не хочу нав’язуватися.

Мамі нашій теж було дуже неприємно від цього, адже брат приїжджав до нас раз в рік на свята. Донька у нього росла, а мама внучки і не бачила.

Потім Богдан став на заробітки їздити, щоб купити собі більше житло.

Коли його мрія здійснилася, і вони переселилися в нову трикімнатну квартиру, ми з мамою взяли повні сумки домашніх продуктів, і поїхали до Богдана і Ніни.

Зустріли вони нас не дуже привітно. Чаєм пригостили, квартиру показали, і додому вечірнім автобусом відправили.

– Добре, що у них все гаразд, – заспокоювала себе по дорозі назад мама.

Але я бачила, як у неї на очі наступають сльози, адже вона нічого Богдану поганого не зробила, а він так байдуже до неї ставиться.

З часом і я, і мама змирилися з байдужістю брата і вже навіть не телефонували йому.

А нещодавно Богдан до нас приїхав, і не сам, а з дружиною і донькою.

Я здивувалася, але прийняла гостей найкращим чином – стіл гарний накрила, стала пригощати.

І тут, прямо за столом, Ніна запитала маму, коли вона перепише будинок на її чоловіка.

Ми з мамою від несподіванки навіть не знали, що сказати.

– Богдане, ти вибач, але будинок я давно переписала на Віру, – нарешті розірвала незручну мовчанку мама.

Почувши те, що будинок тепер належить мені, брат встав з-за столу, за ним і Ніна з донькою.

– Ми це так просто не залишим, – сказала невістка.

Вони пішли, а мама тепер дуже переживає, чи правильно вона все зробила.

Богдан роками з нами знатися не хотів, то ж мама зробила дарчу на будинок на мене, бо ж весь цей час я одна була біля неї.

За інших обставин мама б поділила між нами спадщину, але при таких умовах – мама все зробила справедливо.

Ну хіба не так?

Фото ілюстративне.