Мені тільки 23, а я вже утримую батьків. Ні, вони не хворі та не старі люди. Просто дуже хитрі та корисливі, на жаль..

Місяць тому я відправила батькам майже 700 євро в Україну та ще великий пакунок продуктів. У Лісабоні я вже живу і працюю з 2021 року, поїхала сюди, які тільки стукнуло 18. Просто розуміла, що в Україні я багато не зароблю. Тому швидко оформила паспорт закордоном, знайшла роботу та поїхала працювати. 

Спершу працювала прибиральницею у місцевому готелі. Але вивчила мову і мене підвищили до адміністратора. Майже всю зарплату я відсилаю батькам, аби їм якось допомогти. Вони добудували до нашого будинку другий поверх, поставили гарну альтанку та квітник на подвір’ї. Здійснила татову мрію та подарувала йому на день народження дорогу іномарку, Тойоту Прадо. 

І от коли почалася війна, то мама втратила роботу, а тата скоротили. Я розуміла. що на 7 тисяч в такі складні часи вони не проживуть. Тому висилала гроші, продукти, одяг, якусь техніку. Бо курс євро так підскочив, зараз ого-го скільки коштує. 

Однак, війна вже триває понад рік, а батьки досі живуть на мої гроші. І більшість компаній зараз шукають нових працівників. Можна піти чи на базар торгувати, чи в якусь агенцію. Ну ринок не впав, люди продовжують працювати. 

Але мама взагалі нічого не хотіла думати за роботу. Казала, що їй подобається займатися хатніми справами. Ну звісно, на мої гроші ремонти роблять, машину мають. Думають, що мені просто так на голову ті євро падають. 

Рівно 2 числа я відправила батькам 700 євро. А два дні тому до мене телефонує мама:

– Слухай, маєш 20 тисяч гривень?

– Мамо, а ти чому питаєш? Я ж вам гроші нещодавно вислала.

– Та я їй вже витратила. Ти ціни на бензин бачила? А я вчора була в епіцентрі, такий гарний диван побачила. Хочу купити. 

Мені аж до сліз стало дуже образливо. Звісно, я мала гроші, але хотіла їх витратити на інші потреби. Купити новий одяг, косметику, телефон. 

Я розумію, що діти повинні допомагати батькам.Адже вони нас виховали, народили, дали освіту. Однак, ну не сідати на голову та тягнути гроші. Моїй мамі тільки 42, вона ще може вийти на якусь роботу та мати зарплату. 

Якщо я відмовлю у допомозі, то вони дуже образять та ще іншим родичам поскаржаться на мене. І тоді скандалу точно не уникнути. 

Я не можу до кінця життя їх забезпечувати. У мене є мрія купити квартиру, машину, відкрити бізнес. Коли я це все реалізую? В 50 років? 

Що Ви можете порадити нашій читачці? Як правильно розподіляти гроші між батьками? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!