– А я ж казала тобі, що чоловік від тебе піде! З такою жінкою, як ти, дуже тяжко! Я зятя не суджу! – “заспокоювала” мене мама…
Марина 7 років старанно вчилась у медичному університеті, екзамени складала на відмінно. Батьки на дівчину великі надії покладали. А вона закінчила навчання, вийшла заміж і стала домогосподаркою. Вдома у неї завжди було чисто, смачно і затишно. Це тепер стало сенсом її життя. Усі хвалили Марину за таку хазяйновитість, от тільки мама постійно докоряла.
– Марино, ну що ж ти зі своїм життям робиш? Чи для того ти вчилась, щоб тепер оце прати і прибирати, прибирати і прати? – казала щоразу мама.
– Не пішла я працювати лікарем, то і що з того, мамо? Мені подобається моє життя: чоловік люблячий, діти чудові, гроші у нас є. А прибираю я, бо мені це подобається. Хобі в мене таке.
– Та яке ж це хобі? Днями в хімії всякій сидиш! Ти ж не розвиваєшся ніяк! Такі жінки стають нецікавими!
Чи мамині слова стали пророчими, чи так воно і є в житті, та одного дня Сергій повернувся додому з новинами.
– Я від тебе йду, — сказав він коротко і спокійно дружині.
– Куди це ти йдеш? Що це значить? Хто вона? Вона що, краща від мене? – сипала питаннями Марина.
– Маринко, заспокойся. Я не кажу, що хтось кращий. Ти в мене теж хороша. Просто вона для мене цікавіша людина, от і все. Таке трапляється. Я обіцяю і тебе, і Вадимчика фінансово підтримувати. Та і у квартирі без мене чистіше буде, — сказав із посмішкою Сергій.
І тут Марина зрозуміла, що мама не помилялась… Вона втратила чоловіка, бо втратила себе. Звісно, за порадами жінка до мами і пішла.
– Ти ж казала, що це твоє хобі. То і зроби своє хобі роботою, яка тобі гроші принесе. Усі чоловіки обіцяють допомагати, а от роблять це — одиниці. Пора тобі за роботу взятись, щоб копійку за душею мати, — сказала Тетяні мама.
Починати, звісно, було складно. Але і Сергій, і мама всіляко підтримували починання Тані. І от вже через рік жінка керувала власною клінінговою компанією, платила зарплату шістьом своїм найманим працівницям!
– Пишаюсь тобою, Маринко. Нарешті ти робиш те, що тобі подобається, — сказав Сергій і поцілував колишню у щоку.
Ні, вони не зійшлись знову і не почали пробувати все спочатку. Вони просто розійшлись без проблем, залишились людьми. Тому тепер направляють одне одного в правильне русло і допомагають розвиватись. А Вадим точно знає: його мама — чудова бізнеследі, а тато — хороший і чесний чоловік.
Як ви думаєте, чи може людина з часом набриднути?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!