Пішла за свекрухою до церкви. Підійшла ближче – служба ще триває. Хотіла зайти всередину, але почула таке, від чого мене аж тіпати почало

Моя свекруха живе в селі, людина вона вже немолода, тож ми з чоловіком часто навідуємося до неї в гості. 

Цього разу вирішили приїхати до старенької в неділю. Траса була порожньою, тож ми дуже швидко опинилися біля хати. Хотіли влаштувати сюрприз, але Валентини Семенівни не було вдома. 

Не складно було здогадатися, що вона в церкві. Свекруха жінка побожна, тому про своє духовне здоров’я піклується ще більше, ніж про фізичне. 

– Михайле, ти берися розпалювати мангал, а я піду твоїй мамі на зустріч. 

Так і зробили. 

Повільно собі плентаюся дорогою, чую, що служба в церкві досі триває. Думаю, зайду бодай помолюся, свекруху очима пошукаю. 

Підходжу ближче, хрещуся і чую слова, від яких мене буквально починає тіпати. 

– Памалімося за здаров’я вілікого імператора русского, ім’я котрого знає наш Господь! 

Придивляюся до таблички, а то ж церква Московського Патріархату. 

Мені аж мороз шкірою пішов. Ось такі “дрібниці” відкладаються в головах українців, маленькі ниточки пропаганди, які обплутують людей, позбавляючи здорового глузду. А потім дивуємося, звідки в містах України стільки зрадників і колаборантів. 

Свою свекруху я дуже поважаю, але стерпіти не могла:

– Валентино Семенівно, як ви можете все це слухати? Невже не нудить?

– То я ж не до батюшки приходжу, а до Боженьки, то яка різниця?

От через таку позицію “а яка різниця” до наших домівок навідалася жорстока і чорна війна. 

Люди, може вже досить бути такими безпринципними і байдужими. За наше світле майбутнє у вільній Україні щодня гинуть тисячі молодих бійців і мирних жителів! Де наша вдячність, де наші зусилля? Кожен може змінитися! Для цього ніколи не буває запізно. Треба тільки одне – щире бажання.

Чи погоджуєтеся ви з жінкою, яка поділилася з нами історією?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!