“Шановна, хтось у вашому віці собі сидить на пенсії та шкарпетки онукам в’яже, а ви тут такою дурницею займаєтеся” – почув від провідниці

Мені дуже прикро, що у світі стільки нахабних та хамовитих людей. Я сам нещодавно став свідком одної ситуації та хочу Вам про це розповісти. 

Зі мною у купе була ще старша жіночка, років 55-60 на вигляд. Вона зі мною ввічливо привіталася і далі просто дивилася у вікно. Час від часу пані читала газету або ж розв’язувала кросворд на останній сторінці. 

Через декілька хвилин до нас підійшла провідниця.

– Квиточки показуємо! – гучно сказала та глянула на нас косо.

Ми простягнули квитки, вона все перевірила. І тут бабуся ніяково попросила провідницю допомогти їй розкласти постіль, бо вона вперше їде і не знає, як то правильно складати. Тим паче, у неї трусяться руки. 

Але відповідь провідниці мене просто шокувала:

– Шановна, якщо ви ніц не можете зробити, то, може краще треба було вдома сидіти?! Хтось у вашому віці собі сидить на пенсії та шкарпетки онукам в’яже, а ви тут такою дурницею займаєтеся!

Бабуся насупилася. Видно, що не таку відповідь вона очікувала почути:

– Але ж ви провідниця, це ваші обов’язки

– Ой, знаєте, скільки разів на день я чую від таких, як ви, про свої обов’язки?! За таку зарплату я б тут і пальцем не поворухнула. І не читайте мені моралі, і без вас справ багато. А якщо вам щось не подобається – прошу, виходьте на наступній станції! 

Я тихцем ввімкнув камеру, запхав під подушку, щоб телефон знімав хамовиту провідницю .

– Шановна, а я вам ще раз повторяю, що таких, як ви у мене вагон цілий! Кожного треба обійти, перевірити квитки. А ви ще хочете, аби я біля вас з бубном танцювала! Нашо перлися у потяг, якщо постіль не можете нормально скласти? я одна, вас багацько, ходіть і когось іншого просіть! 

Тоді вже я не витримав і сам допоміг бабусі скласти постіль. На крики вже зійшлися інші пасажири та спостерігали за провідницею. А вона зі злості аж почервоніла та плювалася. Всім розказувала, яка у неї важка та невдячна робота.

– Ну тоді чому ви не звільнитесь, раз так нарікаєте? – перебиваю монолог провідниці. 

– А ти мені тут не командуй, бо зараз вишвирну тебе до бісової матері! 

Далі ми їхали у повній тиші. І вже під кінець поїздки я на вокзалі вирішив відшукати ту “диво-працівницю”. 

– Ось, дивіться, – і показую й відео з мого телефону.

– Як ти смієш? Я…я!

– Я опублікую це відео на ютубі. Або ж напишу у місцеву газету. Тоді вас знатиме вся країна. Майте совість поводитися ввічливо з літніми людьми!

Я розвернуся та поїхав до батьків. Сподіваюся, що я зумів добряче залякати цю хамку та вона буде тепер нормально поводитися з пасажирами. 

Але ніколи не розумів людей, які люблять так принижувати інших. Якщо у вас поганий день чи настрій – то не зривайте злість на інших. Це, як мінімум, свідчить по відсутність виховання. Треба мати елементу крихту поваги. 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!